Астрономи в шоці. Чорні діри з невідомої причини роками викидають залишки зірок, які вони знищили
Учені назвали це явище відрижкою (Фото:Juric.P/Depositphotos) Приблизно половина чорних дір роками плюються залишками зірок, які вони знищили під час подій приливного руйнування (TDE). І астрономи не розуміють, чому це відбувається. Свіжими висновками в коментарях Live Science поділилася Іветт Цендес, провідна авторка дослідження, наукова співробітниця Гавардського та Смітсонівського центрів астрофізики. Під час подій приливного руйнування зірки опиняються занадто близько до чорних дір. Гравітація їх притягує, а далі світила стають жертвами «космічних монстрів».
Коли відбувається знищення, частина зоряної речовини зруйнованого об’єкта відкидається вбік. А решта утворює аккреційний диск — спеціальну структуру, з якої елементи поступово затягуються всередину чорної діри. Одразу після події приливного руйнування він нестабільний: залишки зірки врізаються один в одного, викликаючи реакцію, яку можна зафіксувати за допомогою радіохвиль. Саме тому астрономи традиційно вивчають чорні діри, що пожирають зірки, лише протягом кількох місяців після руйнування.
Однак у новому дослідженні вчені збільшили проміжок спостереження до сотень днів. У результаті з’ясувалося, що в 50% випадків чорні діри вивергали залишки знищених зірок через роки після TDE. Із 24 випадків у 10 відбувався повторний викид поглинених матеріалів у період від двох до шести років після руйнування. Вчені називають цей процес «відрижкою», але не розуміють, із чим він пов’язаний.
«Чорні діри мають горизонт подій — точку, в якій гравітація настільки сильна, що навіть світло не може вирватися за її межі. Чорні діри — це дуже екстремальне гравітаційне середовище ще до проходження горизонту подій, і саме це насправді є рушійною силою. Ми не до кінця розуміємо, чи виходить речовина, що спостерігається в радіохвилях, з аккреційного диска, або ж вона накопичується десь ближче до чорної діри. Чорні діри, безумовно, є брудними пожирачами», — розповіла Цендес.
Нове дослідження показало, що комп’ютерне моделювання подій приливного руйнування необхідно оновити. Вони зачіпають тільки кілька тижнів після TDE. А вчені зафіксували, як радіохвилі, що виходять від акреційного диска, повторно досягали піку через деякий час.
